Дмитро Комаров – це популярний український ведучий програми «Світ навиворіт» та справжнісінький мандрівник. За його словами, він прийшов у журналістику саме завдяки роботі фотографа.

12 липня 2019 року в Україні та у всьому світі відзначається День фотографа. На своїй сторінці в Instagram Дмитро заявив, що професія фотографа для нього стала доленосною.

Читайте також: День фотографа: чому святкуємо 12 липня

Комаров опублікував серію знімків, на яких він позує з фотокамерою. Найбільш неочікуваними стали дитячі фото телеведучого, які зворушили армію шанувальників.

Дмитро Комаров
Дмитро Комаров у дитинстві / Instagram / @komarovmir

Дмитро Комаров
Дмитро Комаров у дитинстві / Instagram / @komarovmir

У підписі Дмитро Комаров розповів особисту історію, як почав займатися фотографією. Як зазначив ведучий, в нього це генетичне, адже його батько обожнює фотографувати та у 80-і роки у нього була справжня колекція фотоапаратів.

Сьогодні День фотографа. Для мене ця професія доленосна, саме вона нерідко направляла по життю в потрібні сторони, і частково призвела до створення «Світу навиворіт». Це генетичне. Мій тато обожнює фотографувати… У нього була серйозна колекція фотоапаратів, аж 17 штук: від Зміни 8М до мініатюрного «шпигунського» фотоапарата Київ Вега з міні-плівкою (розмір кадру 10х14 мм). Це була моя улюблена іграшка в початкових класах, такий собі апарат агента 007. Ми з друзями влаштовували «спецоперації» і чатували з цією камерою вчителів, друзів, недругів і однокласниць, яким симпатизували,
– згадав журналіст.

За словами Дмитра, він в дитинстві записався у фотогурток, де спробував сам проявити плівку і надрукувати чорно-білу фотографію. Комаров привітав колег-фотографів зі святом та згадав, як саме завдяки захопленню фотографувати йому відкрилися двері журналістики.

«Через фотографію я в 17 років зміг потрапити на роботу в редакцію газети і відкрити для себе світ журналістики. Просто придумав спосіб, як відкрити для себе, неповнолітнього пацана, якого серйозно тоді не сприймали, двері редакцій. Став вартувати і фотографувати зірок біля службових виходів з концертних залів. Мене, як юнкора, охоронці і самі зірки сприймали з гумором. Ракурси виходили незвичайними. На наступний ранок я видрукував фото і дзвонив в редакції, пропонував. Так одного разу я випадково потрапив зі своїм портфоліо на зустріч з головним редактором «Теленедели» і мене вперше запросили на роботу, відкривши двері в журналістику», – зізнався він.